У середу 9 вересня в м.Чорткові відбувся благодійний концерт популярної музики «З вірою і любов`ю» під патронатом Блаженнішого Любомира (Гузара) на побудову Патріаршого собору Української Греко-Католицької Церкви.   

Дещо з історії

27 жовтня 2002 року у Києві було освячено наріжний камінь Патріаршого собору Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви. Тоді над столицею зазвучали слова Архиєрея: "Господи Боже наш, що зволив і на цьому камені збудувати для Себе церкву, Ти сам тим, що Твоє від Твоїх приносять на спорудження для Твоєї прослави будованого храму, воздай щедрістю Своїх небесних благ і скріпи тих, що працюють, зберігаючи їх непошкодженими...".

Музика об`єднує, підтримує, надихає

Пісенний благодійний тур «З вірою і любов`ю» - це культурницька місія, послання УГКЦ сучасникам. Саме  музика наділяє людину гармонією, в деякій мірі приносить розраду та насолоду. Але, в першу чергу, цей проект зможе дати людям далеко більше, ніж просто видовище...  Даний концертний тур став містком між українською та європейською музичною культурами, між українською культурою - класичною і сучасною. А головне, це спонукання до консолідації українців різних конфесій, так зазначив Кардинал УГКЦ Любомир Гузар.

Природньо, що така ініціатива потребує невідкладного продовження. Саме тому організовано другий тур «З вірою і любов`ю», що охопить 12 міст і містечок України. Творчий маршрут пролягатиме через шість областей: Волинську, Рівненську, Чернівецьку, Тернопільську, Івано-Франківську і Львівську.

У Чорткові повітряні кульки злітали ввись

Здається, звичайний буденний вечір, але ближче 18-ї години до центрального стадіону з одухотвореними обличчями поспішали люди (здебільшого молодь) на благодійний концерт «З вірою і любов`ю». Не так вже й часто до Чорткова приїжджають знаменитості, хоча чортківський глядач не позбавлений цінительського таланту. Розлилося людське море, стадіон увібрався розмаїттям повітряних кульок, які злітали ввись, як і щирі наші серця, об`єднуючись в єдиному пориві, що з любов`ю і щирістю підіймаються над черствістю і байдужістю. Це створювало своєрідну ауру концертної програми, яка розпочалася з привітального слова Кардинала Любомира Гузара, котре лилося з динаміків, та вітання до всіх земляків і вірян від Апостольського адміністратора Бучацької єпархії з осідком в Чорткові отця Дмитра Григорака ЧСВВ. Священнослужителі греко-католицької єпархії разом зі своїми парафіянами доклали вагомих зусиль, аби ця благодійна місія відбулася. До Чорткова завітали уславлені зірки української естради: Тарас Петриненко і Тетяна Горобець, «Піккардійська терція», Дарина Сумська, Павло Гудімов, сестри Горгішелі та гурт С.К.А.Й.

Думки та враження

Симкел у справах мирян Бучацької єпархії, отець-декан УГКЦ міста Чорткова Володимир Заболотний:

- Отче Володимире, ви були координатором благодійного концерту в м.Чорткові. Чому саме Чортків, єдиний із районних центрів нашої області,  включений у програму цього туру?

- Слід зазначити, що процесом керував не тільки я, а й посильну допомогу в усіх турботах надавав отець-диякон Володимир Білінчук, прес-секретар нашої єпархії. Чому Чортків? По-перше, Чортків (із 13 міст) є центром Бучацької єпархії, тому таке дійство відбувалося саме тут. По-друге, це студентське місто, й у будній день, коли вся молодь, яка навчається, мала змогу прийти на концерт.

- З якою ціллю ви взялися за таку нелегку справу?

- В першу чергу, це фінансування коштів на побудову Собору. Неодмінною метою було й залучення нашого народу, особливо молоді, до української культури; щоб жителі нашої області, врешті-решт, побачили знаних виконавців. Ну і велике бажання - відремонтування стадіону (під керівництвом п.Івана Повшка в межах 2-х тижнів майстри зробили лад, надали стадіону більш-менш пристойного вигляду, за що ми їм щиро вдячні).

- Чому зводиться Храм саме в Києві?

- Центральний Храм повертається зі Львова до Києва, де Володимир Великий хрестив Київську Русь, то де ж бути храму, як не в столиці нашої держави.

- Як відгукнулися парафіяни на таку благочинну акцію?

- Активно долучилися до великої справи - побудови Патріаршого собору УГКЦ у Києві. Не потрібно було переконувати у важливості цього дійства. Хоча не у кожного була віра, що концерт відбудеться, що знаменитості української естради приїдуть у далеке невеличке містечко. Але на концерт з`їжджалися з різних куточків нашої області.

- Чи були організаційні труднощі?

- Звичайно! Жодна велика справа не обходиться без перешкод. Але передувала ціль, яка й допомагала, надавала сил і енергії у виконанні доброї справи. До слова, було й невеличке розчарування...

При такій нагоді, організатори благодійної акції виносять щиру подяку: Чортківському державному медичному коледжу, інституту підприємства та бізнесу ТНЕУ, Чортківському педагогічному училищу ім. О.Барвінського, гімназії «Рідна школа» ім. М.Шашкевича, медичним працівникам Чортківської ЦКРЛ, усім, хто відгукнувся з вірою, любов`ю і щирістю серця.

Ми повинні виховувати почуття власної гідності, яка починається з колискової матері. Адже гідність - це дар Божий, дар - народитись в Україні, говорити українською мовою. Тому маємо не тільки підтримувати, а й розвивати своє, рідне, національне.

Марія Богуцька, парафіянка УГКЦ:

- Пані Маріє, ви належите до старшого покоління, як на вашу думку, чи задовольнила концертна програма людей вашого віку, адже це все-таки благочинна акція духовного значення, а в концерті звучали різні стилі музики?

- Слід сказати, що в даний час я з чоловіком проживаю у с.Турильче Борщівського району. Рада тим, що мені випала честь бути представником на благочинному концерті від наших парафіян. Зовсім не здивована, що більша частина присутніх - це молоде покоління, кому ж як не їм будувати майбутнє. Потрібно віддати належне організаторам цього дійства за те, що людям різного віку, різних вподобань було чим насолоджуватись. Приємно вражена виступом сестер Горгішелі (дівчатка грузинської національності виконували пісні українською мовою), тому що не кожен громадянин України може похвалитися добрим знаннями української мови. Ну а побачити й почути наживо виконання Тараса Петриненка та Тетяни Горобець - це справді незабутні враження. Із задоволенням розповідатиму своїм односельчанам у подробицях про побачене дійство.

Молодь нашого міста

- Які ваші враження від благочинного концерту? Чи було усвідомлення, що це не просто концерт, а духовна місія?

Андрій П`ятничка, студент Чортківського державного медичного коледжу:

- Враження тільки найкращі! На мою думку, концертна програма підготовлена так, що було цікаво людям різного віку. Позитивне те, що молодь активно прилучається до української культури. Не було розрахунку просто допомогти фінансово. Хоча, мабуть, не всі усвідомили, що це доброчинна акція, а з цікавістю йшли тільки послухати своїх кумирів української естради. Звичайно, і в цьому є свій плюс - «Шануй наше, бо воно найкраще!». Але важливе й приємне відчуття потрібності юні у великих справах, тому що за нами майбутнє, відбудова і збереження нашого - українського. Усі знаємо, що Собор має історичну цінність, вагоме значення у вихованні духовності людини. «Із зернини - хліб, із промінчика - зоря». Отож, хочеться, щоб українська зоря була найяскравішою.

Руслан Дмитрик, продавець-консультант «Комп`ютерний Всесвіт»:

- На концерт ішов з друзями лише задля того, щоб послухати гурт «С.К.А.Й.», ще й дивувався, що для нашого студентського міста замало молоді зібралося на виступ популярних виконавців, адже до Чорткова дуже рідко приїжджають відомі артисти. Але, почувши слова-звернення Архиєрея Любомира Гузара, пригадав зі шкільної програми твір Олеся Гончара «Собор», у якому порушується проблема духовності. Моє здивування набрало іншого значення: до такої акції, в першу чергу, мала би долучитися саме молодь, щоби зберегти «собори душ».

Роман Гервасюк, студент Чортківського педагогічного училища ім. О.Барвінського:

- Родом я із Заліщицького району й у мене невелика можливість побувати на концерті знаменитостей. Враження надзвичайно приємні! Послухати «Піккардійську терцію», гурт «С.К.А.Й.», Гудімова не у записах, а наживо, взяти автографи; неможливо передати захоплення словами. Зізнаюся, що (у час фінансової кризи) поривалася думка: краще витратити кошти на щось інше, АЛЕ ... Хіба духовне багатство можна замінити матеріальним ?! Ні, й ще раз - НІ. Я - патріот і твердо знаю, що збереження високої духовності повинно бути на першому місці в житті, бо історичне і культурне безпам`ятство перетворює людину на перекотиполе.    

Тетяна Лякуш
Фото Ігоря Бандрівчака
Фотоколаж Богдана Махомета