11.09.2009 - Літературний штрих

Просто

Так сталось - ти сьогодні йдеш...

Чому сьогодні - я не знаю.

Я плачу. Небо плаче теж,

Бо літо землю полишає...

Душа моя іще жива

І жити буде нескінченно.

Обличчя - маска воскова

Без сліз, без горя, без натхнення.

Бувай. Іди, та пам`ятай:

Що вороття уже не буде,

Хоча розпука, біль і жаль

Не раз ужалять, стиснуть груди.

Та не зважай на спогад свій -

За нас обох я відстраждаю,

І днів минулих буревій

В шухляді віршем поховаю.

Мабуть, побачимось колись.

У жовтні. Десь на перехресті.

Я усміхнусь. І ти всміхнись.

Все просто. Згідно правил... честі.

Хай піде дощ

Хай дощ іде. Давно його я жду.

І жде земля, обтяжена асфальтом.

У нім розтане грізний сніжний Дух

І задзвенить в струмках весняним вальсом.

В краплині кожній - дар небес землі -

Теплом своїм і книгу розворушить.

Дивись: крізь призму крапельок на склі -

Надією веселка ллється в душі.

Дощ - чарівник. Він творить чудеса,

Хоч сам - сумний, бо смуток забирає.

Проходить він - й сміються небеса.

Хай піде дощ. Я так його чекаю!

*****

Мій любий світе, шлю тобі привіт,

Я сподіваюсь, ти його почуєш.

Крізь крики й постріли, допоки той же світ

За владу й чорне золото воює.

Хай лине він крізь політичний бруд,

Хай сяє тим, кому бракує світла.

Бажаю тобі, світе, серед скрут,

Щоб людству Зірка Істини розквітла.