28.08.2009 - Громадянській Незалежності України – 18. З надією на майбутнє

Мабуть не буде перебільшенням, коли зазначу, що для кожної людини 18 років - це вік оптимізму, молодості, мрій, натхнення, амбітних планів на майбутнє.

А чим є такий вік для держави, яка у своїй історичній сутності найдовше мріяла про свою незалежність і, коли здобувала її, то не на довго. Тепер, осмислюючи 18-ліття Української незалежності, бачимо, що ми хоч гірко-бідно, оптимічтично-патріотично таки втрималися і дай, Боже, втриматися нам у статусі незалежної держави якнайдовше та перейти у сталість.

Якось зізнався мені знайомий татарин за походженням, як його син, котрий народився і виріс у незалежній Україні, на випади проти української мови та державності з боку політиків, які з особливим пієтетом поглядають у бік Росії, твердо зазначив: „Нехай поважають МОЮ державу і МОГО президента!".

Так, за час незалежності виросло нове покоління. Ми часто кажемо: „Діти - наше майбутнє". Але не замислюємося, наскільки це реальне і важливе майбутнє, яке готове виховувати навіть нас, дорослих, котрі застрягли у тенетах байдужості...

18 років Незалежності України - це реальність і український президент, перший президент, за якого мені особисто не соромно перед світом, у нас є. Тепер я не сиджу на дивані перед телевізором і не мрію бути страусом, щоб сховати голову в пісок від сорому, коли виступає керманич держави, як це мало місце раніше. Тепер у мене розпрямляються плечі і я ловлю кожне слово свого президента, щоб вивищитися як духовно, так і інтелектуально. Тепер ми маємо... Але до доброго звикають, як до сонця, і перестають його помічати. Зазвичай ми, люди, за своєю сутністю помічаємо більше зле. Бо що таке сонце? Звичайне світило, яке є сьогодні, буде завтра і після завтра... А чи задумувалися ми коли-небудь, що буде, коли його раптом не стане?.. Чи не задумувалися ми коли-небудь, що перераховуючи на пальцях помилки президента, ми забули розпочати з себе. Так, була Помаранчева революція - воістину великий сплав всукраїнського духа вольності і свободолюбивої особистості. А після?.. Після - ми розійшлися по домівках, навіть не помітили, як недруги-„друзі" забрали у нього важливі повноваження...

Ми не витримали випробування плітками, інтригами політичних протистоянь... Тепер велика надія на наших дітей, які не обтяжені пережитками соціалізму та інших „ізмів". Збережімо незалежність своєї держави для майбутнього!

Святкування Дня Незалежності у Чорткові

Святкування Дня Незалежності у нашому місті розпочалося ще з 21 серпня, коли у місті розкинулася святкова ярмарка, на якій можна було придбати як дещо дешевші продукти харчування, так і витвори мистецтва наших місцевих мисткинь.

У неділю на горі Юрчинських відбулося урочисте підняття Державного Прапора України, яке було доручено колишньому політв`язню Володимиру Мармусу. Були вітання від голови Чортківської райдержадміністрації Т.Капусти та хору патріотичної пісні під керіництвом Бориса Бойка.

У понеділок, 24 серпня, святковість розпочалася „Святочною книжковою толокою" і продовжилася урочистостями у залі засідань Чортківської районної ради. Були привітання від голови райдержадміністрації Т.Капусти та заступника голови районної ради І.Вівата, вручення великої кількості грамот від обох владних представників, лунали пісні, танці у виконанні аматорів художньої самодіяльності Чортківщини.

У своєму виступі заступник голови районної ради Іван Віват зазначив, що День Незалежності прирівнюється до Великодня нації. Проте, дивно, що в Чорткові цього дня у центрі міста „на всю" працював базар, де торгували одягом, взуттям, речами... А треба, щоб цей Великдень духу - День Незалежності України був у серці кожного.

Олександра Іванців

Фото Богдана Махомета