21.08.2009 - Під благодаттю Всецариці й благословенням Патріарха

Старезні міцні та високі ясени на подвір`ї храму, котрим нині по праву пишаються не лише сивочолий Чортків, а й уся Галичина, Поділля та сусідня Волинь, шуміли притишено-радісно десь у верховітті. А понад золоченими куполами чортківської церкви Святої Покрови, що започаткувала вже чотири літа із другої сотні літ, ошатної дзвіниці з годинником-метрономом християнської доби, линув-злітав до Небес направду райський спів. Попри всю колоритність та милозвучність рідної мови все ж бракує слів, аби перелити-передати почування сотень сердець, злучених у спільній молитві...

Минулого понеділкового надвечір`я древній і аж помолоділий від радісно-незбагненної події Чортків уперше за свою 488-літню історію стрічав духовну особу такого сану - Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Власне, до того, як шлях Святійшого постелився до нашого затишного містечка обіруч Серету, його зустріли на Збручі, при в`їзді на благодатну землю Тернопільщини, перші особи області - голови Тернопільської облдержадміністрації та обласної ради Юрій Чижмарь і Олексій Кайда. Разом з ними Патріарх і прибув до Чорткова й відразу відвідав храм Святої Покрови. Предстоятеля Української Православної Церкви (Київського патріархату), котрому на довгому 81-літньому віку служіння Господові випало відвідувати й освячувати сотні храмів по всій Україні, направду зачарувало, заполонило, сповнило великою втіхою вже саме споглядання духовно-просвітницького комплексу, що виріс на подвір`ї чортківської Святопокровської церкви упродовж 20-літнього душпастирського служіння її настоятеля, митрофорного протоієрея отця Михаїла Левковича. Недарма парафіяни храму, усі, кому пощастило побувати тут, шанобливо й любовно іменують цього священнослужителя архітектором людських душ і водночас будівничим, зодчим духовних споруд та знаків, Господніми очима й десницею на парафії. Святійший не проминув без слів замилування жодну із часточок центру духовності - Розп`яття постаті нашого Спасителя, що гине мученицькою смертю за всі гріхи світу, Хресної Дороги, викладеної з мармурових плит, а також Дороги спасіння з Біблійними сюжетами, двох капличок зі святою водою, фонтана, де розтікається поступенево, як і наше оновлення у вірі, вода зі святих джерел, купальні для зцілення Божою благодаттю, настінного образа-шопки «Народження Спасителя» та інших.

А у вівторок, 11 серпня, ще задовго до 10-ї години, о котрій згодом розпочалася Свята Літургія, до церкви сходилися-з`їжджалися з усіх усюд, з місцин поближніх та дальших, сотні християн. Церковне подвір`я виповнювалося велелюддям, як і кожне християнське серце - передчуттям великої духовної радості.

Ось Патріарх всієї України виходить з авто і без усілякої охорони, простий, близький і доступний для кожного, простує живим коридором поміж радісних облич до церковних воріт, благословляючи своїм патріаршим благословенням присутній люд. Тут, у воротах, дівчата в барвистих вінках та українських вишиванках, за одвічним народним звичаєм підносять шанованому гостеві пишний коровай. І далі - встелена глибокою шаною та щирою, неприхованою любов`ю, що аж струменить з людських очей, щедро всипана пелюстками троянд, айстр, карооких чорнобривців з кошичків маленьких українців та україночок - надійного майбутнього нашої молодої держави - дорога до дверей храму. А у храмі, як і належиться, настоятель о. Михаїл зустрічав Верховного архієрея хрестом - символом віри, потверджуючи визнання його влади.

Святійший очолив Святу Літургію, котру відправляли разом з ним троє архієреїв - архієпископ Хмельницький і Кам`янець-Подільський Антоній, єпископи Тернопільський і Бучацький Нестор та Тернопільський і Теребовлянський Павло - у співслужінні із майже п`ятдесятьма (!) священиками. Причому, без огляду на їх конфесійну приналежність - адже участь у Богослужінні брали рівно з православним духовенством представники духовенства і греко-католицького, і римо-католицького обрядів.

День 11 серпня виписаний особливими літерами у літописі християнської доби - адже цього дня сім літ тому на подвір`ї храму пробилося нове святе джерело, благословенне чудотворною іконою Божої Матері - Всецариці. Цей день традиційно відпустовий у нашій місцині й збирає у чортківському храмі Святої Покрови сотні християн. Надто відтоді, як на капличку над джерелом, де троє білосніжних ангелів утримують на своїх німбах шестикутне склепіння зі стелею-образом Всецариці, зійшла Божа благодать - хрест над куполом каплички осінила чудодійна з`ява сяючої золотом у сонячних променях фігурки Матінки Божої, нашої найсвятішої Заступниці. Трапилося те диво дивнеє 24 серпня 2004 року - як передвістя близької в часі Помаранчевої революції, оновлення й демократичних перемін у нашому суспільстві. Цьогорічний відпуст осяяний присутністю Святійшого Патріарха, котрий здійснив пастирський візит до Чорткова передовсім з наміром свідчення любові, яка має запанувати між нами. І, вочевидь, саме Боже провидіння засвідчило цим визрілу у великій і світлій, многостраждальній душі українського народу непоборну потребу в єдності. Адже соборно за долю України, єдину українську церкву щиро й зворушливо молилися усі присутні, кожен небайдужий серцем.

На відпусті побували прочани з Волинської, Рівненської, Чернівецької, Івано-Франківської, Хмельницької і Тернопільської областей. І, як зазначив згодом у своєму слові о. Михаїл Левкович, майже вся Західна Україна з`єдналася в молитві за Помісну українську церкву.

- В Україні нині понад половина населення твердо стоїть на державницьких позиціях і ніколи й нікому не дозволить позбавити нас державності, - мовив Патріарх Філарет. - Маємо незалежну державу - значить, матимемо й незалежну церкву.

Концентруючи увагу вірних на духовних началах, Його Святість водночас стисло та влучно проаналізував підсумки недавнього візиту в Україну, зокрема на Тернопільщину, до Почаївської лаври, Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, виокремивши абсолютно неприйнятливі для українського народу його мотиви й наміри і цим самим діставши повне схвалення в устах пастви.

Милістю Божою та благодаттю Святого Духа, що дав нам Архієрей Господній - Ісус Христос, пошановано за заслуги перед Українською Православною Церквою та українським народом орденом святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня голів обласної державної адміністрації та обласної ради Юрія Чижмаря і Олексія Кайду, голів районної державної адміністрації та районної ради Тараса Капусту і Романа Чортківського, орденом Архістратига Михаїла - Тернопільського міського голову Романа Заставного. Патріаршими Грамотами благословенні ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» та парафіяни храму Святої Покрови. Ті високі духовні нагороди достойники отримали з рук Святійшого.

У слові дяки за візит шанованому гостеві настоятель храму о. Михаїл образно порівняв вплив його присутності на душі вірних із дзвоном, що доносить благу вість, із життєдайною вологою, що живить спраглий грунт. Вірш-присвята чортківської поетки Раїси Обшарської, прочитаний самою авторкою, вилився в почування сотень сердець присутніх.

Побіля святого джерела на церковному подвір`ї Святійшим разом з архієреями та духовенством відправлено Акафіст до Пресвятої Богородиці заради чудотворної ікони Її Всецариці. «Радуйся, Скарбе Христового миру, радуйся, Захисте правди від спокус, радуйся, Світло, радуйся, Всецарице, що недуги наші благодаттю зціляєш!» - раз у раз зринало множинно з уст і линуло в піднебесну вись. Урочиста церковна хода простувала довкіл храму живим коридором прочан і сотні рук та вуст тяглися спрагло до чудотворної ікони Всецариці, а десниця Патріарха щедро скроплювала мирян живильною свяченою водою. І було у тім моменті так багато непідробної, щирої та безмежної втіхи, так розлого, густо та щедро сіялись-засівались надовкруг братолюбіє та єдиномисліє...

І в часі прощання з вірними, знову простуючи живим коридором від церковних воріт до авто й щиро благословляючи паству, Патріарх Філарет засвідчив надзвичайно приємні людності довіру, відданість, близькість. Направду високу професійність у поєднанні з духовним підгрунтям проявили працівники служби ДАІ, міліції загалом, за що у підсумку владика Павло - єпископ Тернопільський і Теребовлянський - благословив Грамотою начальника райвідділу УМВСУ в Тернопільській області Богдана Юрчака.

Втішним карбом у пам`яті зосталися патріарші слова, мовлені наостанок у флеш-інтерв`ю представникам численних ЗМІ краю про Тернопільщину, де Його Святість вже побував не раз, відвідуючи, освячуючи нові храми. А надто про Чортків, наше рідне, затишне, сивочоле й водночас молоде місто, яке Святійший нарік містом великим і чистим, а головне - направду українським.