30.07.2009 - Павло Муравський – феномен одного життя і геній сучасності

30 липня увесь мистецький світ відзначає 95-річчя від дня народження П.Муравського, який являє світові свій унікальний витвір в українській музичній культурі - хорову школу Муравського.

Україна щедра своєю родючістю, своєю красою природи. Мабуть тому, наша українська земля багата на таланти в різних галузях і особливо в мистецтві.

До найталановитіших митців сучасності належить видатний хоровий диригент, педагог, народний артист України, професор Національної музичної академії України (м.Київ), лауреат Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка та премії ім.В.Вернадського, кавалер почесної відзнаки Президента України, ордена „За заслуги" ІІ ступеня, ордена Святого Володимира Великого, жива легенда українського хорового мистецтва - Павло Іванович Муравський, якому 30 липня виповнюється 95 років.

Надзвичайний феномен органічної цілісності особистості цієї неповторної творчої людини полягає в тому, що нині маєстро, у свої 95 років, сповнений духовної наснаги, енергії, працює хоровим диригентом із студентським хоровим колективом столичної Національної музичної академії України.

Занаття хором - це важка напружена праця. Колись соціолог Київського інституту культури і мистецтва доводив нам, тоді ще студентам, що віддана двогодинна робота хорового диригента прирівнєються до 8-годинної роботи шахтаря. А Павло Муравський у своєму творчому житті не провів жодної репетиції без повної віддачі творчому натхненню. У свої 95 він доводить, що йому складно знайти заміну.

Для талановитих людей життя інколи складається несправедливо. Свого часу, ще за Союзу, коли Павло Муравський був художнім керівником і диригентом Державної хорової капели „Думка", із злої волі партійного „принципового" боса його незаслужено було звільнено з посади керівника капели. І це в той час, коли капела під керівництвом Павла Івановича досягла вершин хорового виконавства! І в наш час, у 2005 році, безпідставно він був відсторонений від роботи у Національній музичній академії (колишній консерваторії). Два з половиною роки кризового стану. Без хору - це не життя, а бідне духовне існування. А ще боляче було йому через те, що при іншому диригентові студентський хор почав занепадати. Та завдяки добрим людям і, зокрема, заступнику міністра культури Ользі Бенч, маестро Муравський у 2008 році був поновлений на посаді педагога і диригента хору Національної музичної академії. І ожило духовно-мистецьке життя 94-літнього митця, одновилося піднесене кришталево чисте звучання молодіжного студентського хору...

У 2009 році на відзначенні 195 річниці від дня народження нашого пророка Т.Г.Шевченка, Павло Муравський виступав зі своїм хором та диригував зведеним хором. Тоді був присутній Президент України Віктор Ющенко. Звичайно, його не могла приємно не вразити натхненна майстерність цього літнього, але з молодечим запалом диригента. І, як велика шанувальниця творчості Павла Івановича, Ольга Бенч підійшла до Президента і запитала, чи цей феномен творчої особистості достойний звання Героя. Віктор Андрійович, на знак ствердно кивнув головою. А невдовзі Указом Президента П.Муравський був удостоєний високої нагороди - Героя України.

В чому ж полягає висока майстерність і результативність роботи з хором Павла Івановича?..

Найперше - це чистота інтонування (чистий спів). Ось його кредо, яким він користується впродовж усього свого творчого життя: „Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі". Всім нам потрібно до неї прагнути.

На одному з медичних форумів виступаючі відзначали, що чистим академічним співом можна навіть лікувати хворих. Для прикладу називали хор київської консерваторії, яким тоді керував П.І.Муравський. Такий академічний спів також звучить у Божественних храмах. Тому, мабуть, віруючі і богослужителі живуть довго.

Маестро Муравський дуже вимогливо ставиться до професійного художнього співу, єдності тембру, вокальної художньо-образної інтонації, „знайти у кожній ноті вокальний звук, проспівати кантиленно, із з`єднанням усіх голосних у єдиному тембральному звучанні".

П.Муравський дуже вимогливий в роботі з хористами, а також вимогливий і до себе. Велику увагу приділяє підготовці до роботи над твором. Перш ніж почати вивчати хоровий твір, він глибоко, детально, в домашніх умовах, вивчає не тільки твір в цілому, а й кожну хорову партію, проспівуючи її не раз і не два. Такої підгтовки вимагає і від своїх учнів. Це на противагу тим хормейстрам, які без підготовки самовпевнено йдуть на репетиції і самі як слід не можуть проспівати партії. Муравський дає поради, що з хором потрібно працювати за принципом: менше слів - більше діла. Якщо багато розмовляти і мало співати, то можна перетворитися у диригента-розмовника. Теба не розповідати, як правильно співати, а професійно показати.

Як педагог П.Муравський виховав кілька поколінь високопрофесійних диригентів і співаків (разом з ним працює 20 його учнів), створив і українській музичній культурі свою школу - хорову школу Муравського. Павло Іванович виношує грандіозний творчий задум - записати усі покладені на музику твори нашого національного генія Тараса Шевченка зі своїм студентським хором.

Наш ювілянт з жалем відзначає, що ХХ століття особливо в першій половині, складала музика - оперна, симфонічна, хорова завжди були попереду, вони виховували і збагачувала людські душі, а естрадна музика рухалася слідом і розважала вихованих людей. А зараз усе навпаки - естрадна музика вийшла на „передову", а виховна залишилася позаду.

Методикою роботи з хором великого маестро цікавиться багато спеціалістів хорового виконання, а також захоплюються його дивовижною стабільністю в натхненній роботі, чудовою професійною формою на всіх стадіях свого творчого життя - від молодих років - до свого 95-ліття, 70 років диригентської напружен роботи.

У 2002 році у видавництві „Дніпро" вийшла книга (наукове видання) заслуженого діяча мистецтв України, диригента, професора, кандидата мистецтвознавства, члена Спілки композиторів України Ольги Бенч під назвою „Павло Муравський. Феномен одного життя". У цій книзі автор талановито дослідила і розкрила всі сторони життя та творчості знаменитого і унікального, патріота українського національного мистецтва. Тут також зібрані спогади відомих і видатних диригентів та інших спеціалістів про Павла Івановича, листування.

Автору цієї статті випала також велика честь бути особисто знайомим з Павлом Муравським та писати свої спогади до цієї книжки. Я дуже захопився його талантом, глибоко науковими методами роботи з хором. І не лише захопився, але й перейнявся і запозичив багато для себе, то ж у книзі вміщені про це спогади. Інколи буває так, що зустріч із сильною доброзичливою особистістю може змінити людину на вдосконалення. Можливо, якби не було зустрічей з Павлом Муравським, я б не зумів за свої роки працювати з хором, вивести чотири колективи на почесне звання „народний". Я щиро вдячний Павлу Івановичу за його доброту, щирість, з якою він ділиться своїми знаннями і порадами.

Петро Голінатий,