Червоногород. До табору ми добиралися пішим ходом. Дорогою нас зачарували руїни старого замку 1200 року з різаного каменю, руїни костелу, які потопали у зелені. Навколо чаруюча природа - багато дерев, ліс, водоспади, які утворилися внаслідок прорубаної скелі монголо-татарами у сиву давнину. Краса - неймовірна. Шкода, що мало хто про це знає. Ось на цій благодатній землі і зупинилася чергова „Оаза". Про першу „Оазу", котра відбулася восени у Чорткові, уже писали в газеті „і плюс", тепер влітку - у селі Червоне.

Друга „Оаза" тривала з 29 червня по 9 липня для І групи дітей молодшого віку, та 9 - 19 липня  ІІ група дітей віком 13 - 17 років.

Щоденний графік дня для молоді виглядав так: зранку - зарядка, сніданок, вивчення пісень прослави Бога, далі - прослава, читання Святого Письма, утрення літургія. Кожен з дітей міг висповідатися, розказати свої гріхи. Відтак - обід, тихий час, потім - конференції, на яких аніматори, молоді люди віком 23 - 25 років, розповідали про своє життя. У кожного було щось своє, наболіле у серці. Вони розказували про це дітям, ділилися своїм болем, розповідали, як завдяки вірі у Господа долають усі перешкоди, які стоять на їхньому шляху.

Після цього - час підвечірку та вечері. Ввечері дітей розважали різними іграми, вивчали шотландський танець, розігрували весілля, де показували і навчали нашому фольклору, співали пісень, організовували вечір танців, де кожен показував той чи інший талант: чи то в пісні, чи то в авторських творах гри на гітарі  в супроводі клавішно-електронного інструменту Оксани Геравс, у танцях, малюванні тощо.

Своєю грою на саксофоні усіх зачарував Дмитро Конопельник, учень загальноосвітньої школи смт Заводське (в минулому - учень Заводської школи мистецтв). Він показав високий рівень власних імпровізацій творів Дж.Уолта „ My heart will go on" (мелодія із кінофільму „Титанік"), Р.Паулса (із кінофільму „Довга дорога в дюнах").

Група прослави у складі Ірини Трухан, Анастасії Загорняк, Олександра Геравса (головний аніматор другої „Оази"), Надії Фартушинської, Лідії Бурки, Мар`яни Бондар, Ірини Мальованої, Оксани Геравс створювали атмосферу божественності. Діти підтримували їх і усі разом прославляли Господа.

Першого дня відбулися спортивні змагання з винагородами і призами, які були організувані Тернопільською райдержадміністрацією до Дня бігу.

Діти приймали у свої серця Ісуса Христа. Усі вони зі сльозами на очах, цей день, 16 липня, на все життя закарбували собі, як свято їхнього другого народження для Господа Бога. Це зачепило усіх і не залишило нікого байдужим. Велика подяка і шана отцям Григорію Канаку та Ігорю Середі, які зробили велику роботу і провели це незабутнє свято для дітей.

У „Оазі" брали участь аніматори зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Чорткова, села Росохач, семінаристи з Івано-Франківська. Сюди приїхали діти з Тернополя, Борщова, нашого району і міста, Івано-Франківської області, Коломиї, Копичинець.

На прощання організатори зорганізували ватру, де усі співали українських народних пісень, їли печену картоплю.

За весь цей час діти настільки здружилися та зріднилися, що їм було дуже важко розлучатися. Усі плакали, згадуючи незабутні хвилини, які вони разом пережили на „Оазі".

Під час „Оази" гостями проводилися лекції щодо згубного впливу абортів, протизаплідних засобів. Проводилися екскурсії на водоспад, діти довідалися про історичні місця краю.

Ввечері, а іноді й глибокої ночі, коли усі уже лягали спати, аніматори разом зі священиками складали розклад на наступний день, усе продумувалося до деталей, аби зробити програму максимально цікавою для молоді. Аніматори контролювали дітей: ні алкоголю, ні тютюну, ані поганих слів. Хто провинився, прибирав територію табору, не брали на водоспад.

Організовували „Оазу" отець Володимир, отець Василь Баглей, сестри Едита та Йоанна із Красилова, отець Григорій Канак, отець Ігор Середа та інші.

На жаль і друга „Оаза" добігла до кінця. Діти настільки здружилися, що й зараз бігають до церкви, аби збиратися разом і продовжувати започатковане.