Так співається у пісні нашого земляка зі Зборівського повіту, підхоружного Українських Січових Стрільців, журналіста, письменника Романа Купчинського.

Хоч 8 червня ми відзначали 90 років з часу переломних боїв Чортківської офензиви і маємо уже давно незалежну українську державу, однак і досі стрілецькі могили у Чорткові потребують упорядкування.

Минулого четверга студенти-другокурсники Чортківського педагогічного училища імені Олександра Барвінського під керівництвом викладача училища, члена РО „Просвіта" Остапа Дмитровського узялися упорядковувати стрілецькі могили на центральному міському цвинтарі по вулиці Степана Бандери, що межують із по-європейськи упорядкованими могилами польських „стрільців".

Як співається у пісні Романа Купчинського, так і в дійсності дівчата і хлопці з училища під вмілим керівництвом наставника, посадили на могилах розсади із чорнобривців та різнобарвних примул, узятих із теплиці свого навчального закладу. Так просвітяни Чортківського педагогічного училища, віддаючи шану полеглим патріотам, принагідно прикривали сором наших місцевих можновладців, точніше влади міста.

Громадська рада політичних партій та громадських організацій при Чортківській райдержадміністрації, якою тоді керував багатолітній політв`язень Володимир Мармус уже кілька літ поспіль зверталася усно і письмово до міської ради (так як цвинтар знаходиться на території міста), щоб впорядкувати ці могили. В останньому листі за 15 серпня 2008 року йшлося: „Оскільки районна рада і райдержадміністрація зобов`язалися взяти на себе  фінансове забезпечення, Громадська рада пропонує затвердити на сесійному засіданні міської ради проектну документацію та кошторис робіт з упорядкування даного меморіального комплексу". Але 17 чи то 18 серпня (число не чітко прописано) Чортківський міський голова І.Билиця відповідає голові Громадської ради В.Мармусу: „... додати такі документи: обгрунтування доцільності спорудження пам`ятника з відповідними висновками управління культури обласної держадміністрації, погодження місця розташування, фінансово-економічне обгрунтування вартості спорудження, зазначення відповідних джерел фінансування".

Сказати, що від такого листа пан Володимир Мармус був в шоці, це м`яко сказано. Відтак він зібрав у себе депутатів міської ради Л.Махомета та О.Іванців, щоб виробити стратегічно подальших дій.

Так  вищезазначені депутати та їх колеги О.Танасів, М.Сушельницький із офіційним депутатським запитом звернулися до колег: „Ми, депутати міської ради, вимагаємо внести на розгляд сесії міської ради питання про облаштування поховань січових стрільців та жертв сталінських репресій на території міського цвинтаря...". У запиті депутати виклали ще низку практичних пропозицій. Далі йдеться: „... Термін спланувати так, щоб мати готовий кошторис до кінця грудня місяця 2008 року з тим, щоб з настанням погожих днів розпочати та до осені 2009 року завершити будівельні роботи...".

На сесійному засіданні депутатам вдалося переконати колег і здавалось справа зрушилася з мертвої точки. Тим більше, що влада району як і раніше стверджувала - вона згідна виділити на ці роботи 100 тисяч гривень. Але на цвинтарі так і нічого не робиться.

Тепер, кажуть, що до такого впорядкування ще й долучиться ВО „Свобода", котра уже пару місяців назад нинішнього 2009 року, сказала про такі наміри.

Однак квіти, які посадили студенти педагогічного училища ім.О.Барвінського того дня, - це єдине, дане нашій газеті в інтерв`ю викладача О.Дмитровського зобов`язання, яке виконано. Радісно і гірко водночас. Тільки не забудьмо подякувати студентам педагогічного училища та їхньому викладачу Остапу Дмитровському, що виявили свій патріотизм в дії.

Леся Легіт