A A A
Розмір шрифта: Пісні Володимира Івасюка, хоч уже й стали новітньою класикою української естради, проте й донині залишаються сучасними і, віриться, завжди будуть молодими, як назавжди у наших серцях залишився молодим і їх автор. Цьогоріч навесні йому могло б виповнитися 60 літ. Могло б. Якби жив. Буквально днями виповнилося уже 30 років, з часу, коли Володя трагічно покинув цей світ. 2009-й рік у Чернівецькій, Львівській, Тернопільських областях оголошено роком пам`яті Володимира Івасюка. А наш президент Віктор Ющенко своїм указом присвоїв Володимиру Івасюку звання „Героя України" посмертно

 

Він став героєм України

 

20 травня у залі засідань Чортківської районної ради (в Чорткові районний будинок культури ім.К.Рубчакової перебуває у стані реконструкції глядацького залу - Авт.) відбулися урочистості, присвячені пам`яті „батька" „Червоної рути", „Водограю" - Володимира Івасюка.

Відкрила мистецьку композицію - начальник відділу культури і туризму Чортківської райдержадміністрації Галина Чайківська, котра повела слухацько-глядацьку аудиторію сторінками творчого злету легенди нашої естради Володимира Івасюка, який популяризував розмаїтий цвіт української душі, словобарви мови та ліризм музичної досконалості.

Я до тебе іду...

 

Ще у далекому 1971 році в Яремчі був знятий перший в Україні музичний телевізійний фільм „Червона рута", у якому брали участь тоді ще невідомі Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Левко Дутківський, Алла Дутківська, Анатолій Євдокименко.

Володимир Івасюк любив гірські потоки, смарагдову велич наших Карпат, знався на багатому пласті народної творчості, був закоханим у карпатський національний колорит, тому й пісні його не тільки живуть донині, а й є кращим зразком для наслідування.

А тоді ще за Союзу його пісня „Водограй" у виконанні Мирослави Єжеленко та Назарія Яремчука на конкурсі „Пісня-72" стала кращою в СРСР.

Працелюбний, прискіпливий, скурпульозний молодий композитор... Це талант від Бога і глибока щира душа, потужна енергетика творця. Його творчі риси гармонійно доповнювались людськими - він був доброю, щирою, доброзичливою людиною. „Такі народжуються один на тисячу", - так сказав про Володимира його вірний побратим, керівник ВІА „Смерічка" Левко Дутківський.

Народився і виріс Володимир у невеличкому містечку Кіцмань на Чернівеччині, у сім`ї високоосвідчених інтелігентів, викладачів Софії та Михайла Івасюків. Володимир навчався музиці з п`яти років (а саме грі на скрипці). Навчався у медінституті і пізніше - у консерваторії. Хоч у Володимирі Івасюку жили поряд таланти науковця і талановитого музиканта-пісняра, усе ж гору взяло друге.

Пісенна творчість Володимира Івасюка - це велике новаторство і разом з тим це сміливий творчий підхід у розвиток нашої української національної пісенної традиції.

„На могилі квітка плаче"

 

24 квітня 1979 року, повернувшись з Хмельницька, Володимир поспішає до консерваторії і... більше не повертається до рідної домівки. Кажуть, одна провидиця сказала: „Помер від насильства. Вбивали двоє: один - чорнявої масті, другий - русявий. Чорнявого швидше за все на світі вже немає... Вбивали небіжчика у двох домах. Знайшли його тіло у лісі біля води".

... Залишилося лише сподіватися, що жінка, котра була з убивцями, розкриє таємницю старшої правди.

Ховали Володимира Івасюка 22 травня 1979 року, в день, коли прах Великого Кобзаря привезли в Україну. Похорон Івасюка перетворився у своєрідний вияв протесту. Це була непокора владі, адміністрації, судовим оманам.

Володимир Івасюк похований на Личаківському кладовищі. Він був символом України. Він став не вигідний системі. Популярність його була неймовірною. Пісні - українськими.

„Пісня буде поміж нас..."

 

У часі мистецької композиції під назвою „Диво-квіти" Володимира Івасюка в Чорткові пролунали пісні Володимира Івасюка „У долі своя весна" у виконанні солістки РБК Галини Корецької, „Дві скрипки" - тріо у складі Надії Грубенюк, Наталії Колодюк та Уляни Ковальчук; „Я піду в далекі гори" - солістка Галина Баньківська, „Жовтий лист" Віталій Приємський у супроводі танцювального дуету з театру танцю „Джерельце" Марини Євсюкової, „Два перстені" - тріо білобожницького сільського будинку культури у складі Наталії Ставничої, Олександри Затильної та Галини Романів. Досить оригінальною була інтерпретація пісні „Золотоволоска" - виконав народний аматорський вокальний ансамбль „Оксамит" (керівник Ірина Желіховська). Прозвучала низка пісень у виконанні ВІА „Меломани" і дуету Людмили та Юрія Майдаників.

У виконанні оркестру народних інструментів музичної школи, у виконанні солістки Оксани Морозюк, прозвучала авторська пісня „На могилі квітка плаче", яка не могла залишити байдужим нікого. Та неймовірно проникливо і пророче прозвучала пісня Володимира Івасюка у виконанні солістки районного будинку культури Олександри Кашуби.

У ході мистецької композиції було представлено багато цікавих фактів із життя композитора Володимира Івасюка і використано багатий фото- і відеоматеріал.

Володимир Івасюк завжди житиме у наших серцях, а пісня „Червона рута", яку Володя написав у 19 років, навчаючись у медінституті, стала гімном усієї його творчості. Цю пісню виконав гурт „Стожари", соліст Андрій Бедрик.

Леся Легіт