19.03.2009 - Не бий мене, мамо!..

У стані алкогольного сп`яніння мати жорстоко „виховувала" доньку...

Найрідніше і наймиліше слово в світі - мама. Саме мати дарує нам життя, завжди залишається поряд: в горі і радості; підтримує у наших перемогах і поразках. Мати завжди підкаже й допоможе. Такі уявлення про матір має більшість людей на цій планеті. І це природньо. Але, на жаль, сьогодні реалії життя такі, що далеко не завжди таке твердження відповідає цілковитій дійсності. Батьки, рідніших яких у світі здавалося б немає нікого, які повинні захищати своїх нащадків від жорстокості цього світу, вчити, що є добре, а що - ні, часом просто відвертаються від своїх дітей. Чи є якась вагома причина тому, щоб батьки могли забути про свої обов`язки? Ні. Часом одні з найрідніших людей можуть перетворитися на катів. Не розумію, як може мати холодно дивитися на сльози своєї дитини? Але, на жаль, і у нашому Чортківському районі є дуже багато неблагополучних сімей, в яких дітям часто доводиться виживати у цьому жорстокому світі і дорого платити за байдужість власних батьків. У цьому світі, у таких дітей, немає нікого, вони марно намагаються знайти хоч крихту любові від рідних.  Дванадцятирічна Іринка, жителька міста Чорткова, ніколи не знала маминої ласки, лише часті, внаслідок алкогольного сп`яніння, побої та образи.

Синці на пальцях не перерахувати

Те що сталося у вересні 2008 року вразило усіх: медиків, педагогів і працівників прокуратури, навіть незважаючи на те, що вони вже бачили багато чого за час своєї практики. Але ніхто не міг збагнути, як рідна мати могла так жорстоко бити свою доньку. Справу щодо побиття дівчинки матір`ю, досудове слідство, вела помічник прокурора Олена Халанчук, яка зазначила, що дитина була майже повністю синя, в прямому розумінні цього слова. Під час огляду у дівчинки було виявлено низку тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась у струсі головного мозку, дві ділянки забою м`яких тканин волосистої частини голови, рани на правій руці, три садна на голові, одинадцять саден на лівій руці, чотирнадцять саден на правій руці, п`ять саден на тулубі та садно на правій нозі, синець на голові, три синці на лівій руці, синець в ділянці правого плечового суглобу, два синці на правій руці, вісім синців на тулубі, три синці на лівій сідниці та лівій нозі, чотирнадцять синців на правій сідниці та правій нозі... Такий жахливий перелік.

 Мати дівчинки Галина, 1970 р.н., ніде не працювала, хоча в районному центрі зайнятості як безробітня не рахувалася. Ніколи не було. Часто вона прикладалася до чарки, жила разом з співмешканцем, який також був безробітним і поділяв пристрасті жінки до алкоголю. У Галини було двоє дітей - дванадцятирічна донька Іринка та синочок Дмитрик, 5 рочків, за яким дівчинка часто доглядала, адже матері було не до цього. Запитаєте на що вони жили? Сім`я жила на 618 гривень, які жінка отримувала як допомогу на дітей. Хоча, за зізнаннями самої матері, вона не витрачала гроші на них, грошей доньці не давала, адже тій не потрібно, тому що харчувалася в школі. Таке переконання мала жінка. Усі кошти йшли на виплату послуг, алкоголь і закуску. Галина часто приводила додому своїх друзів, які допізна пили, кричали, нецензурно висловлювалися, часом при матері пропонували Іринці покурити чи випити. Мати заставляла дівчинку йти з братиком гуляти на двір і „не слухати розмов дорослих". Так дітям доводилося гуляти допізна. Через постійні крики вони ніколи не могли нормально спати. Іноді траплялося й таке, що мамині колеги могли вигнати дівчинку з її ліжка, і їй доводилося спати разом з братчиком в маленкому візочку в коридорі. Іринка розповідала, що вони напивалися і видавали якісь дивні звуки, які не давали їм з Дмитриком заснути, але що дорослі там робили вона не знала.

Недоїдки - засіб вижити

Вдома Іринка ніколи не їла, лише часом, коли після чергової пиятики мама з її колегами по чарці засинали, вони з братиком йшли на кухню, аби доїсти недоїдки. Основною „кухнею" для дівчинки була школа, там вона могла поїсти. Іринка завжди мала із собою торбиночку, якщо хтось з дітей відмовлявся від їди, забирала своєму братику, а коли зайвих порцій не залишалося, скидувала туди свою порцію, адже знала, що Дмитрик весь день сидить вдома голодний. Хлопчик значно відставав у розумовому розвитку, адже окрім сестри не мав ніякого спілкування. Це й посвідчили фахівці.

Мати залишала дітей самих

Працівники соціальної служби неодноразово попереджали Галину за неналежне виконання батьківських обов`язків. Адже вона неодноразово йшла з хати і залишала дітей самих вдома, голодних і без крихти хліба в квартирі. Окрім того, ключів від помешкання Іринка не мала, тому дуже часто, коли вона приходила додому, а матері не було, дівчинці доводилося сидіти на вулиці й чекати. У житті цієї сім`ї був день, що запам`ятається надовго. У 2006 році мати залишила дітей самих, зачинивши двері квартири. Діти були дуже голодні, адже з самого ранку нічого не їли. Сім`я жила на другому поверсі, а біля самого вікна росла розлога вишня. Дівчинка почала зривати плоди, щоб втамувати голод, але посунулася і впала з другого поверху, пошкодивши хребет. На щастя її побачила жінка, яка в той час проходила неподалік і викликала „швидку", але тут же жінка помітила, що на вікні, плачучи, стоїть маленький хлопчик і хоче стрибнути за своєю сестричкою. Жінка почала його сварити, щоб повертався в кімнату. Відтак викликали міліцію. Правоохоронці виламали двері і віддали хлопчика до сусідів, Іринку ж відвезли в лікарню. Тоді мати визнала свою помилку і обіцяла, що виправиться, не буде пити, віддасть сина до дитсадочка, буде піклуватися про чад. Але далі обіцянок справа не пішла. Дмитрик лише 4 дні відвідував садочок, а потім, коли у нього виявили паразити і попросили деякий час пролікувати вдома, з того часу хлопчик більше не з`являвся сюди. Мати не задавала собі справи. Для чого ще їй клопоти: мити, вбирати дитину і вести вранці у дитсадок, коли можна просто про нього забути, залишивши під опіку старшій доньці.

Останнім часом Іринка часто не ночувала вдома, ходила разом з братиком до своєї подруги Марійки, старшої на рік, яка проживала в селі Біла Чортківського району. Та також була не з благополучної сім`ї, часто прогулювала школу і намовляла на це Іринку.

Дівчина, не знаючи ласки, йшла під вплив

Дівчинка, не знаючи ні від кого ласки, йшла під вплив своєї подруги та й їй хотілося піти будь-де, лише не додому. Вчителі характеризували Іринку доброю дитиною, яка гарно малювала, але дуже йшла під вплив своєї подруги і прогулювала уроки. Мати злилася на те, що Іринка дружила з Марійкою, тому що вважала, остання негативно впливає на її доньку. Але дівчинці не було більше до кого піти і вона продовжувала товаришувати з Марійкою. Одного разу Ірина збрехала матері, що в школі планується поїздка на оздоровлення в Трускавець і попросила в матері грошей. Але неправда викрилася - шило в мішку не сховаєш. Згодом додому прийшла вчителька зі школи і сказала Галині, що Іринка вже три дні не з`являється в школі. За словами вчительки, мати на той час була в нетверезому стані і навіть не могла толком сказати, де зараз знаходиться її донька.

Мати била доньку від 22-ї до 5-ї години. Змучувалась. Відпочивала...

Ввечері, коли дівчинка прийшла додому, мати почала запитувати, де вона була і чому три дні не ходила до школи. Іринка зізналася, що всі ці дні пробула у своєї подруги в с.Білій, сказала, що вона дуже шкодує і більше не буде прогулювати школу, що у неї є тепер хлопець, з яким вона буде жити. Ці слова ще дужче розсердили матір і вона почала бити доньку ременем. Іринка, було, затулялася руками, а коли вона зловила ремінь з другого боку і відібрала його від матері, та взяла пластмасову тріпачку і почала бити свою доньку. Била жорстоко і всюди. Іринка намагалася втекти, але двері були зачинені, тому вона намагалася втекти на балкон. Мати тягнула її за шию, волосся і продовжувала бити. Дівчинка благала, що вона більше не буде брехати, щоб мати перестала її бити, тому що у неї уже все болить, вона вже хоче спати, але мати не чула. За свідченнями Галини, коли донька її благала, це ще більше її злило. Мати била свою доньку з 22-ї до 5-ї години ранку. А коли змучувалася, відпочивала, йшла вечеряти, пити і далі продовжувала. О п`ятій годині вона пішла спати. А чи донька тоді спала вона не знала, адже, коли залишала її, та вся трусилася на ліжку, зізнається горе-мати. О 7-й годині ранку мати збудила доньку і сама відвела до школи. На благання Іринки, що їй зле, що її болить голова, Галина не реагувала, а ще більше злилася. В школі мати сказала, що Іринка вже буде чемна, адже вона провела з нею виховну розмову. Вчителка помітила, що дівчинка сиділа на уроці в шапці і верхньому одязі, хоча в класі було тепло. Через десять хвилин після початку уроку Іринка попросилася в туалет, тому що їй погано. Діти помітили, що рука дівчинки спухла і синя, почали запитувати, що сталося. Вона відповіла, що впала і дуже побилася. Іринка блювала, у неї боліла голова, тому її направили до медпункту. Коли дівчинку роздягнули, то усі вжахнулися, адже на ній не було „живого місця". Іринку госпіталізували до травматологічного відділення Чортківської районної лікарні. А над матір`ю відбувся суд. Її засудили до трьох років ув`язнення і позбавили батьківських прав. У судовому засіданні обвинувачем був помічник прокурора П.Петрушевський. Коли дітей запитували чи люблять вони свою маму, вони відповіли, що так, бо іншої матері у них не було, це той острівець, що тримає цих сиріток, але жити з нею не хочуть. Маленького Дмитрика відправили в притулок і дитина сказала, що там йому дуже подобається, а додому повертатися він вже не хоче. Звісно, навіть у цих несімейних, неідеальних умовах, дитині спокійніше і затишніше, аніж вдома. Навряд чи Галину після цього можна назвати матір`ю-берегинею свого дому, адже вона зруйнувала все, що у неї було. Найстрашніше те, що такі випадки у нас непоодинокі, працівники соцслужб, міліції, медики можуть розказати подібних історій безліч. Хто в цьому винен? Можливо наша недосконала система, наша байдужість? Уявіть собі, усі ці роки мати систематично била своїх дітей, але увагу звертали лише тоді, коли справа набирала великих розмірів? Чому у нашій країні так багато домашнього насильства? Чому за насильство вдома кривдників часто не притягують до кримінальної відповідальності, а дають їм легко продовжувати свою справу, бути непокараними. Невже ніхто не помічав синців у дітей раніше? Сусіди скаржилися, що в тій квартирі були постійні крики. Чому ніхто не реагував?

Пані Галині дали три роки ув`язнення, які вона відбуває за гратами, чи достатньо це того, щоб жінка усвідомила свою провину? Чи усвідомить вона взагалі колись, як сильно скривдила своїх дітей. Адже діти - найбільше вразливі і зло, заподіяне в дитинстві, не забувається ніколи. З цим болем їм доведеться жити все життя...

P.S.: З етичних міркувань усі імена героїв статті були змінені.

Вікторія Іванців