Прийшовши у гості до сім`ї Данилишиних, привертає увагу домашній затишок - це справа рук пані Світлани. На стіні - великий образ Ангела Охоронця: „Нам його намалював член Спілки художників України Степан Шевчук", - каже пані Світлана, - це цінна домашня реліквія, діти, що зображені  на образі, змальовані із фотографій моїх дітей.

- Пані Світлано, за гармонію та затишком у сім`ї відповідаєте ви, хоча і допізна працюєте, і  при тому - гарно виглядаєте, як вам це вдається?

- Моя мама завжди мене вчила, що жінка повинна залагодити всі кути, стерти образу і дарувати підтримку. А на взамін отримувати жіноче щастя. У мене стимул і секрет - це мій чоловік, діти. Відповідно, всі позитивні емоції тримають мене у хорошій формі, а ще - побільше овочів та фруктів.

- Хто ваша сім`я сьогодні, скільки років ви із паном Григорієм разом?

- Наш син Олександр працює у Тернопільській міській раді в прес-службі, тільки закінчив вуз.  Дочка Галя навчається у магістратурі, студіює менеджмент організацій. Наша вся сім`я у технічному вузі: у чоловіка і сина - більш технічні спеціальності, а ми з дочкою - економічний профіль.

Ми із чоловіком родом з Чортківщини. Цікавим у наших стосунках є те, що наша дружба зародилась ще у шкільні роки. Він мій перший хлопець, а я у нього перша дівчина. Коли ми зустрілися, йому було 16, а мені - 14 років. П`ять років дружили. У дев`ятнадцять років я вийшла заміж, чоловікові тоді було двадцять один.

Після одруження я працювала в Чорткові у бухгалтерії побуткомбінату у відділі кадрів. Правда, був такий період, для того, щоб вижити, ми розпочали свій маленький сімейний бізнес.

Те, що зараз наша сім`я проживає у Тернополі, пов`язане з бажанням чоловіка втілити свою мрію та займатися наукою. Його перший винахід був ще за Радянського Союзу, з яким він їздив до Москви. Тоді це було щось особливе, молодий хлопець мав свої амбіції. Я ще від тоді захоплювалась його досягненнями. Знаєте, я помітила, що ми одне від одного переймаємо все добре. Негативні звички намагаємося викреслювати, а все позитивне - розвивати.

- До нашої розмови із пані Світланою приєднується сам пан Григорій. Пане Григорію, чим ви є цікавим для читача?

- Перший мій винахід пов`язаний із автомобілями, як і наступні. Це - двигуни автомобілів або автоматичні трансмісії. На жаль, зараз винаходи залишаються на рівні паперу і впровадити їх дуже складно, насамперед, не через винахідника, - це бажання не є з дешевих.

- Чим важливі  ваші винаходи, зокрема автоматичні трансмісії?

Відомі гідромеханічні передачі або ступеневі коробки передач мають ряд недоліків, зокрема, зараз використовуються автоматичні гідромеханічні передачі на базі  гідродинамічного трансформатора, які поряд з автоматизмом і спрощенням керування характеризуються складністю конструкції та більшим за ступеневі трансмісії розходом палива.

Даний винахід - гідростатичний трансформатор - простий конструктивно і економічний, оскільки на прямій передачі працює без проковзування.

- Водіям і справді це цікаво, але яке значення ваш винахід має для «кучерявої блондинки»?

- (Сміється) Якщо мова іде про автоматичні трансмісії, то тій самій блондинці, яка сідає за автомобіль, буде достатньо натиснути на один важіль і на педаль «газу», від цих простих рухів машина рушить з місця і буде їхати. А уже переключати передачі чи вибирати передачу при певному режими не потрібно. Все відбуватиметься автоматично і залежатиме від обертів двигуна і навантаження на виході. Тобто, коробки з передачами в автомобілі немає. Є рух вперед і рух назад.

 - А яку  швидкість можна розвинути  в автомобілі?

- Це залежатиме від навантаження на автомобіль (вгору чи вниз їде автомобіль, його завантаженість) і обертів двигуна (наскільки водій натисне на «газ»).

- А чого саме цей винахід не вдалося реалізувати, чи можливо до цього додумались інші науковці?

- Я маю двадцятирічні патенти. Такий винахід можна отримати, якщо на етапі експертизи не знайдено аналогічного.

Частково винахід реалізовано в експериментальному етапі, проведені відповідні дослідження. А про впровадження у виробництво - залишається тільки надіятися...

Тому, стосовно ознак, які запатентовані, то даний винахід є перший у світі. Він перший тим, що гідростатична муфта зустрічається у трансмісії вперше.

- Як  знайти відповідну літературу в наш час?

- Літературу знайти як в Інтернеті, так у бібліотеці не є важко, хоча багато з неї на російській мові. У питанні з перекладу мені допомагає дружина Світлана.

- Пані Світлано, як ви допомагаєте у розробці винаходів своєму чоловікові?

- Пам`ятаю ще те, як ми були молоді, чоловік багато працював з російською літературою, і я допомагала йому перекладати. Я завжди старалась допомагати йому в усьому, бо знала, що він буде у науці.

- Як вам вдається перекладати термінологію?

- Я вчилась ще у той час, коли російська мова була на першому місці, тоді не було іноземних мов. Правда, іноді у технічних термінах виникали труднощі, але старання їх подолало. Мій чоловік, як колись, так і зараз, до пізна сидить над книжками, і для мене це нормально.

- А пан Григорій допомагає вам на кухні?

- Якщо треба мені щось допомогти, він допомагає, але у мене є донька. Ми дуже любимо приймати гостей, гарно святкуємо Новий рік, дні народження. Для нас важливо, щоб все на столі, від сервірування столу до оздоблення страв, було бездоганним, щоб стіл був царський, адже все я роблю для людей, які люблять нас, а ми - їх. Мене багато навчила моя мама, а дещо - свекруха. Стосунки із мамою Григорія у нас добрі, я можу тільки подякувати людині, яка подарувала мені такого чоловіка.

- А який автомобіль є у вас?

- Г.: Зараз  я не маю автомобіля, хоча було багато. Останній автомобіль ми продали при переїзді сюди, тому що появилися проблеми з гаражем, та й не було необхідності тримати його, оскільки зранку до вечора ми на роботі, а у село їдемо не часто.

- А яким автомобілям із легкових ви надаєте перевагу?

- Г.: В основному німецьким: AUDI, BMW, хоча багато світових виробників мають свої переваги, просто у нас ці частіше зустрічаються. А починав я з «Москвича-401». Розмову підтримує пані Світлана і говорить про те, що той автомобіль наводить на них сміх, сім`я із усмішкою згадує старе авто, а за одним пригоди, які були з ним пов`язані. Те авто асоціювалось мені із Штірліцом, - каже пані Світлана, - тому я просила, щоб мій чоловік його продав (сміються) - Авт.

- Пане Григорію, ви пройшли великий шлях сходження, щоб досягнути успіху, а з чого все починалось?

- Коли я навчався в інституті, була військова кафедра. Після закінчення вишу, мені дали звання офіцера запасу Кам`янець-Подільського сільськогосподарського інституту, механічний факультет. Потім я отримав звання, якщо по-військовому, - лейтенанта запасу або  інженера-механіка. Але я одразу пішов працювати у ДТСААФ на викладацьку роботу: будова автомобіля, правила дорожнього руху, теорія.

Вступив до аспірантури у 35 років, тоді я ще був у Чорткові, і довелося перший рік доїжджати на денну форму навчання. Зараз я - заступник декана факультету, тому  маю багато спортивної, виховної, культурно-масової, організаційної  роботи із студентами.

- Як працюється із студентами?

- Студентів одним словом не охарактеризуєш, вони різні! Серед них є багато таких, які бажають працювати і мають можливість самі реалізувати свою роботу, тому надія на нашу молодь є.  Пишаюсь тим, що працюю на улюбленій роботі, хоча був час, коли я хотів себе присвятити іншій спеціальності. Були колись плани, навіть, поступити у військове училище. Ми завжди хочемо, щоб було краще, але достатньо того, що є.

- Яке слабке місце пана Григорія (звертаюся до пані Світлани) ?

- Його рідко коли можна вивести з себе. Він не любить, коли хтось вбиває свій час, витрачає без користі, наприклад, - комп`ютерні ігри. Пригадую, коли ми тільки одружилися, я якось дорікнула своїй мамі за чоловіка, і на те вона мені сказала слова, які я пам`ятатиму завжди: «Світлано, ідеальних людей немає, а він у тебе - ідеальний», - з чим я повністю погоджуюся.

- Пане Григорію, ви займаєтеся зараз суто викладацькою діяльністю, чи, можливо, в додачу працюєте ще над одним винаходом? 

- Фактично, на даний час, я працюю  над розробкою експериментального дослідження уже того винаходу, що є. Можливо це зацікавить якийсь  завод, звичайно, це ще й  може бути і частиною дисертації.

- У вас прозвучала така фраза - «зацікавлювати якийсь завод». Можливо ви вже маєте якісь пропозиції чи проекти на прикметі?         

-  Я був би дуже радий, якби моїми винаходами зацікавилися іноземні інвестори, адже це може стати прогресом у науці та техніці. На даний час, у нашій країні, починаючи з того, у який етап ми вступили, на протязі кількох років заводи будуть думати над тим, щоб не то що впровадити щось нове, а як вижити з тим старим, що вони мають.

- А на якому рівні фінансується в Україні машинобудування?

- У країні є Запорізький і Луцький автомобільні заводи, вони випускають базові автомобілі. Хоча є заводи, що комплектують іноземні автомобілі. Йдеться мова не тільки про легкові автомобілі, а й про мотоцикли.

- Таке поняття як «творча криза» у вас зустрічається?

- (Сміється) Ні, зазвичай, це зустрічається у тих, хто ставить перед собою завдання здобути диплом, захистити дисертацію, я ж перед собою не ставив таку ціль, як першочергову, тому моя наукова діяльність для мене це хобі. У моєму випадку я займаюся улюбленою справою,  і творча криза не наступає.

- Чим займаєтесь під час відпочинку,  щоб набратися сил?

- До кола моїх занять входить ще музика, а саме - музичні інструменти. Таким чином, щоб розслабитись,  граю ще на багатьох музичних інструментах.

- А ви знаєте, що зараз « модно» зраджувати у подружньому житті?

- Г.: Чи на щастя, чи на біду (сміється) почав від школи дружбу із Світланою, яка переросла в майбутньому у сім`ю . У Тернополі ми 8 років працюємо в одному вузі, в Чорткові теж разом працювали. Неодноразово мене запитують, як ми так разом і на роботі, і вдома, а для мене - це звичайна річ. У нашій сім`ї все будується на довірі, тому обходимось без конфліктів.

 - Ваше подружжя можна назвати знавцями «земного кохання», як вам вдалося зберегти впродовж років ідилію у стосунках, йдучи нога у ногу. Поділіться секретом до Дня святого Валентина?

- Знаєте, коли у житті все йде гладко, і на подружньому шляху не зустрічається труднощів, то втрачається солодкий присмак любові. А якщо разом переживати труднощі, то більше цінуються стосунки, зміцнюються почуття. Кохайте і будьте коханими.

... Розмову завершуємо переглядом сімейного альбому, привертає увагу фото уже дорослих дітей, де Галина та Олександр брали активну участь у конкурсах краси. Галя - «Міс Чарівність - 2005», Олександр брав участь у конкурсі «Містер Тернополя». Переміг у номінації  «Містер фото».