05.02.2009 - По зарплату – в банк

До редакції надходять повідомлення про те, що останнім часом у бюджетних установах області працівників у примусовому порядку змушують переводити свою зарплатню у банківські установи. Інколи сама адміністрація визначає конкретне відділення банку, не надаючи своїм працівникам найменшого вибору. Є такі випадки і у Чортківському районі.

Чи не є ці випадки порушенням трудових прав та антимонопольного законодавства України?

З таким запитанням редакція «і плюс» звернулася до консультанта приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) у Тернополі пані Ольги Кушнерик. Ось що вона нам повідомила:

- Безперечно, такі факти можна розглядати, як порушення конституційного права на оплату праці. Законодавство про оплату праці грунтується на Конституцiї України i складається iз Кодексу законiв про працю України та спецiальних законiв України: «Про оплату працi», «Про колективнi договори та угоди», «Про пiдприємства в Українi» та iнших.
Стаття 94 Кодексу законiв про працю визначає, що заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку саме власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу, а стаття 115 цього Кодексу регламентує, що заробiтна плата має виплачуватись регулярно в робочi днi у строки, встановленi колективним договором, але не рiдше двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує шiстнадцяти календарних днiв.

У статті 5 Закону України «Про оплату працi» наводиться перелік суб`єктів організації оплати праці. Це - органи державної влади та місцевого самоврядування; власники підприємств, об`єднання власників або їх представницькі органи;  професійні спілки,  об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники. Як бачите, про банківські установи згадки немає. Перевести свою зарплатню до обраного ним банку може лише сам працівник - на власний розсуд, обравши будь-який банк.

Статтею 24 Закону України «Про оплату працi» регулюються строки, перiодичнiсть i мiсце виплати зарплати. Зокрема, нею передбачено, що виплата заробiтної плати здiйснюється саме за мiсцем роботи. За особистою письмовою згодою працiвника виплата заробiтної плати може здiйснюватися через установи банкiв, поштовими переказами на вказаний ними рахунок. Причому законом передбачено оплату банківських послуг саме власником підприємства, а не працюючим. Тобто, якщо до перерахування своєї зарплатні до банків змушує працівників адміністрація бюджетної установи, оплата за послуги банку лягає на установу. Стаття 25 Закону «Про оплату працi» мiстить пряму заборону будь-яким способом обмежувати працiвника вiльно розпоряджатися своєю заробiтною платою. Забороняється вiдрахування iз заробiтної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працiвником власнику чи будь-якому посередниковi, у тому числі банківському. Стаття 36 Закону встановлює порядок відповідальності за порушення законодавства про оплату праці.  Виннi у цьому особи притягаються до дисциплiнарної, матерiальної, адмiнiстративної та кримiнальної вiдповiдальностi.

Отже, якщо працiвник  дає особисту письмову згоду на виплату зарплати  через установи банкiв або поштовим переказом на вказаний ним рахунок, то адмiнiстрацiя це зробить; якщо ж заяви вiд працiвника не надходило, то адмiнiстрацiя й надалi зобов`язана виплачувати йому готівку за мiсцем роботи.

Користуючись нагодою, нагадуємо, що отримати первинну правову консультацію у громадській приймальні УГСПЛ можна, звернувшись на прийом особисто (кожної середи та п`ятниці з 14-ї до 18-ї години), за телефоном або направивши письмове запитання. 

Наші координати: Тернопіль, вул. Живова, 11, оф. 803 (8-й поверх, приміщення редакції газети «Свобода»). Ел. пошта: os_personal@mail.ru, kushneryk@ukr.net. Тел. 25-28-60.