Вечір пам`яті жертв Голодомору 1932 - 1933 рр., приурочений 75-й річниці

Цієї суботи, 22 листопада, на міському цвинтарі по вул.С.Бандери, де встановлено меморіал жертвам Голоду, відбувся вечір-реквієм з нагоди вшанування пам`яті жертв Голодомору 1932 - 1933 років.

Згадалося біблійне: "Час народжувати і час помирати, час руйнувати і час збирати..."

У 1933 році в Україні був голод. Не було тоді ні війни, ні посухи, ні потопу, ані моровиці. Це була тільки воля одних людей проти інших.

Голодомор 1932 - 1933 років - страшна трагедія в історії нашої держави, яка забрала мільйони людей. Складно навіть підрахувати, бо щоразу висвітлюються все нові і нові цифри. Приблизно - 7,5 мільйонів. Але і ця цифра не є остаточною.

Хвилиною скорботи розпочалася поминальна панахида, що для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників закордоном, для всіх людей доброї й чистої совісті стала актом поминальним, актом покаяння і перестороги, щоб у кожному місті й селі, в кожній оселі, у кожній родині старий і малий схилив голову перед пам`ятю невинноубієнних голодом - геноцидом. Закатовані голодом. Страшна їхня смерть, несказанно жорстока і злочинна. Це не піддається людському уявленню, це не вкладається у рамки найжахлиівших сновидінь. Як стверджують очевидці, - зерно возили до клубів, церков, засипали по вікна, а потім вивозили за кордон, а часто й просто дарували, і це в той час, як в українських селах з голоду пухли діти, гинуло працездатне населення, нищився генофонд нації.

Тому цього дня священнослужителі різних конфесій відправили молебен. Про страшну правду, котра повинна стати нашою пам`яттю, аби цього не повторилось, переповіли заступник голови Чортківської райдержадміністрації з гуманітарних питань Іван Стечишин та заступник голови Чортківської районної ради Іван Віват, від молоді - учениця школи-інтернат Оля Павшок.

У панахиді взяли участь православні та греко-католицькі конфесії, освітяни, держслужбовці та громадськість міста, котрих було чимало. Палали свічки пам`яті, звучала молитва, мелодія "Реквієму" і в повітрі витав біль за безневинно убієнними, разом із усвідомленням жорстокості трагедії, котра ніколи не повинна повторитися, бо на сторожі стоятиме Пам`ять.

Підготували вечір пам`яті працівники Чортківського районного будинку культури ім.К.Рубчакової, схвильовано звучали слова ведучої методиста РБК Галини Корецької, багатолико поривалися у простір вогники свічок, що всіялися у підніжжя самого меморіалу й неподалік... Так, мабуть, спалахують душі тих, хто загинув мучинецькою смертю - голодом...

Тільки ось, думається, якось болісно прикро, що на панахиду зібралося багато людей, яких ніхто до цього не примушував і не спонукав, але не було наших перших осіб міста і району, адже у цей день і у цей час  Україна вшановувала пам`ять жертв Голодомору на державному рівні, практично на кожному телевізійному каналі "палала" заставка - свічка пам`яті, в оселях наших громадян - свічка на вікні, дехто вшановував пам`ять постом на підтримку акції "Сопричастя". А з числа лідерів найвпливовіших політичних сил району на панахиді був присутній лише голова Чортківської територіальної партійної організації Народний Союз "Наша Україна" Олександр Стадник. Можливо в цьому я помиляюся, проте, чомусь більше схиляюся до того, що ні.

Свій виступ заступник голови Чортківської райдержадміністрації Іван Стечишин завершив словами: "Якщо про них забудемо, Ти, Боже, на Небі, забудь про нас!" Воістину, ми цивілізована нація не маємо права на забуття масово замордованих голодом, бо там у Небі вони моляться за нас.