Минулої суботи - 4 жовтня світ відзначав Міжнародний День захисту тварин. Пройшовши вулицями нашого міста, неможливо не помітити велику кількість знедолених мордочок, які заглядають у вічі кожного перехожого, в надії знайти свого господаря. Як і усі ми, вони потребують любові і ласки. Серце "обливається" кров`ю дивлячись, як у холодну пору року безпритульні собаки, намагаючить зігрітися, тісняться на клумбах та здригаються від холоду. Часто добрі люди підгодовують їх, але зазвичай знаходити їжу доводиться самим.

Мушка, ну, здрастуй, собака-дворняга,

Знов під моїми дверима сидиш?

Погляд печальний, рух твій благальний.

Як ти живеш? Ну чому ти мовчиш?

Доля твоя перемінами повна

Знаю, в своєму житті не грішиш,

Але чомусь ти собака бездомна

І про минуле, напевне, лиш сниш.

Був і у тебе господар коханий,

Що став володарем собачих сліз,

Став він до болю глухим й невблаганним

І лиш чужий зігріває під`їзд.

Знову дрижать твої кутики-вушка,

Біда клекотить у тебе в груді

Мушка, не бійся, маленька тваринка,

Люди не завжди бувають злі...

Одного разу я бачила, як рано-раненько один собака біг з мікрорайону Кадуб в центр міста. Згодом зустріла його біля трейлера, де продають хот-доги, піцу, булочки тощо. Там гуртуються багато таких четвероногих, як він, вичікують в надії впродовж цілого дня, що хтось їм щось підкине, або ж раптом ненароком, на їхнє щастя, якась крихта впаде додолу. Повертаючись ввечері додому, я побачила, як цей же собака біг назад "додому". Я помітила, що він щодня біжить туди, як на роботу, тому що потрібно якось вижити. Іноді неможливо, навіть, вийти з під`їзду, тому що на порозі лежить і гріється великий собака, боючись, щоб не вкусив. З такою ситуацією зустрічаюся я і жителі нашого будинку. І допомоги чекати бідолашним тваринам чекати немає звідки. Уся надія лише на нас, людей.

Та річ не лише в тому, що бідні тваринки не мають як вижити, адже бродячі собаки і кішки несуть також загрозу усім нам. Адже вони є переносниками різних захворювань, тому що за своєю природою полюбляють порпатися у смітниках, повалятися по розкладених трупах інших тварин. Часом озлоблені, голодні собаки можуть кидатися на людей. Бродячі тварини мають високий ризик захворюваності на сказ, який є надзвичайно небезпечний і для людей. Звісно, неможливо звинувачувати у цьому бідолашних тварин, тому що не по своїй волі вони опинилися на вулиці. Часто в цьому винні самі господарі, яким набрид їхній собака і вони просто викидають його, як непотрібну річ. Відомий французький письменник А.Екзюпері писав: "Ми відповідаємо за тих, кого приручили", тому що інакше - це безсердечно. Правда, є люди, які не мають коштів прогодувати не лише домашніх улюбленців, а й себе. Тому приміром, у Німеччині, щоб зменшити кількість бездомних собак, господарі отримують щомісячну допомогу на свого улюбленця. Звісно, наша країна не така багата, але, на мою думку, керівники Німеччини теж не з тих, хто кидає гроші "на вітер" і певно їм легше загасити маленький вогник, аніж ціле багаття..

Проблема безпритульних, нікому не потрібних собак, у Чорткові існує досить давненько. Вже впродовж багатьох років вона не вирішується, а навпаки, як я помітила і як стверджують медики, до яких звертаються наші мешканці, вона з часом ускладнюється. Раніше бродячих собак вистрілювали, хоча це практично не допомагало, адже тварини все одно розмножуються. Крім того, з боку людей було велике обурення, тому що вистрілювали не лише бездомних, а й усіх підряд, навіть, тих, в яких були господарі. І, що найжахливіше, відстріли проводили вдень, незважаючи на те, де саме, чи то на майданчику біля шкіл, чи біля будинків на очах у самих дітей. (Пригадую, тоді серед білого дня на нашому подвір`ї застрелили бездомного собаку Барона, якого підгодовували усі мешканців довколишніх будинків. Це сталося близько обіду, коли діти поверталися зі школи).Та на додаток, цей варварський спосіб є ще й досить дорогим.

З питанням бродячих собак ми зверталися і до міського голови Ігоря Билиці. Цю проблему в місті він визнає і погоджується, що відстріл собак є доволі жорстоким нелюдським способом, і недешевим. Працівниками мерії розглядалися й інші варіанти, але вони, за словами Ігоря Билиці, сьогодні нам не по кишені.

Однак, можливо нам не потрібно вигадувати велосипед, а варто послідувати прикладу розвинених країн, які усім методам надають перевагу створенню спеціалізованих притулків для бездомних тварин, де останніх стерилізують, годують і доглядають. Так ми б могли, навіть, збільшити кількість робочих місць. Адже я впевнена, охочі доглядати тварин знайшлися б. Звісно, це також нелегко і потребує багато мотеріальних затрат. Зі слів міського голови Ігоря Билиці, міська рада не може своїми силами створити подібний притулок. Можливо варто було б провести відповідну рекламну кампанію, аби до будівництва притулку могли б приєднатися інші громадські організації та небайдужі до даної ситуації люди. Наприклад, замість того, щоб викидати відходи приміром із "Агропродукту", і забруднювати середовище, їх можна було б здавати у притулок, де б тваринам готували з них їжу.

Звісно, зараз це лише припущення, і ми можемо й далі розводити руками, мовляв, немає коштів, як це зазвичай у нас робиться. Та проблеми самі не вирішуються, а чим дальше, тим складніше їх вирішити. Діяти ми повинні вже сьогодні, адже за даними 2008 року у приймальне відділення Чортківської комунальної районної лікарні з покусами собак звернулося 42 осіб. З них: 18 - з сіл Чортківського району та 24 - з міста, 23 - це дорослі, 19 - діти до 14 років. Правда, з  усієї цієї кількості - дев`ятеро покусаних бродячими собаками. А до Чортківської районної поліклініки за цей рік звернулося 48 осіб (місто - 28, села - 20, дорослі - 30, діти до 14 років - 18). З них 18 осіб покусані бродячими собаками. Давайте додамо цифри звернень - 42 плюс 48. Скільки виходить? Де`яносто осіб. Досить велике число, а рік ще не завершився... То ж діяти потрібно негайно, адже кількість постраждалих буде збільшуватися і на їхньому місці може опинитися кожен з нас. І якщо нам не шкода тварин, то можна хоча б подумати про себе.