Першого листопада виповнюється 90 років з часу утворення Західно-Української Народної Республіки. Тому на часі постало питання підготовки до відзначення в Чорткові цієї високозначимої дати.

Нещодавно у залі засідань Чортківської міської ради відбулося перше засідання оргкомітету на чолі з головою постійної депутатської комісії з гуманітарних питань Чортківської міської ради Петром Гарбузом. На засіданні були присутні депутати міської та районної рад, члени правління товариства "Просвіта", представники Чортківського краєзнавчого музею, краєзнавці.

 

Чомусь у нашому суспільстві ігнорування Правил дорожнього руху стало нормою. Загалом, складається таке враження, ніби водії та пішоходи не усвідомлюють цінності свого життя та здоров`я. Працівниками ВДАІ по ОАТ Чортківського району постійно проводяться відпрацювання та операції, результатом яких є позитивна тенденція до зменшення аварійності та її наслідків. Водночас стало більше дисциплінованих водіїв, які навчилися поважати своїх колег по дорозі та пішоходів. Особливо тішить той факт, що значно поменшало любителів їздити у нетверезому стані.

За що міський голова сердитий на секретаря?

 

Мої пращури по батьковій і материній лінії впродовж багатьох літ трудилися на панщині. Вони оповідали своім дітям про важку долю у неволі.

Моя мати померла, коли їй виповнилося 93 роки. З того часу минуло 18 літ. Довгими зимовими вечорами вона згадувала, як важко жилося в часи панщини, особливо в літню пору, коли збирали з полів хліба. Тоді треба було працювати від зорі до заходу сонця. Чоловіки косили, жінки жали, в`язали снопи. І ніхто не міг від цього ухилитися.

 

Минулого четверга, 11 вересня, до Тернополя завітав голова партії Народний Союз «Наша Україна» В`ячеслав Кириленко разом зі своїми колегами по партії. Зустріч відбулася у палаці культури „Березіль", у якій взяла участь й делегація від Чортківщини.

Перед святковим концертом, на який пропускали тільки за запрошеннями, пан В`ячеслав виступив перед журналістами, яких, як не дивно, зібралося доволі багатенько. Можливо дану промову він досить часто повторював перед аудиторією, але у його голосі не чулося ні хвилювань, ні емоцій, можливо це було через надмірну втому. Спричинену складними подіями в українському політику мі, де толерантному Кириленкові довелося робити складний вибір.

 

Галина Мироненко - донька відомого Чортківського журналіста Михайла Мироненка, який запам`ятався надзвичайно чуйною і хорошою людиною. Що й, зрештою, теж можна сказати й про його доньку. Хоча я його не знала, та з розповідей пані Галини я й сама пройнялася любов`ю до цієї людини. Адже з таким теплом вона розповідала про батька і про свою сім`ю. І ця сім`я справді заслужила Божої ласки, адже жили не лише для себе, а й для людей.

Галина Мироненко - дуже тепла, добра і досить сучасна людина. Цій жінці є про що розповісти. З розмови з нею, зразу помічаєш, що пані Галина є розумною і читаючою особистістю. Кажуть, природа на дітях відпочиває, але це не так, принаймні, у не в цьому випадку.

Хотіла б я знайти такого щирого українця, котрий би не захоплювався борщівською вишивкою. То ж, коли 14 вересня відбувся всеукраїнський етнічний фестиваль "В Борщівському краї цвітуть вишиванки", багато мешканців і нашої Чортківщини попрямували до Борщева. Чортківська делегація, що складалася із членів районної організації товариства "Просвіта" з педагогічного училища ім.О.Барвінського, медичного коледжу, представників редакції "і плюс", по одному представнику райлікарні і ЗОШ №7 та волонтерки Корпусу Миру Рут Александр, вирішили поїхати на фестиваль організовано разом. Однак в родинному місті борщівської вишиванки ми зустрічали безліч знайомих облич, іноді докучала думка: чи не в Чорткові це відбувається?

 

 

Розпочну з того, що не все так погано у нашому домі. Маю на увазі черговий книжковий форм, який з 11 по 14 вересня відбувався у Львові. Але мені тих декілька днів, коли я був у Львові, все згадувався Рей Бредбері з його реалістичною фантастикою "451º за Фаренгейтом". Пригадайте собі цей роман, у якому полюють за книгами і спалюють їх, а також полюють за людьми, які хочуть зберегти для нащадків пам`ять століть.

Навіть не знаю, чому мені не йде з гадки американський фантаст, але постійно мене на форумі переслідувало відчуття ірреальности. Можливо, виною зіпсута погода, бо дощило, різко похолодало, а львівська осінь аж ніяк не сприяє споглядальній і милій елегійності. А, можливо, додалися сюди і якісь враження особисті, зіпсутий настрій через не зовсім веселі пригоди з моїм знайомим літератором. Зате у такій ситуації завжди перевіряється людина на "вшивість", і я не розчарувався в ще одному моєму знайомому літераторові, хоча, можливо, хтось і розчарувався у мені.