Станіслав Кирилович Дудник... Як багато пов`язано із цією людиною у більшості з нас. На перший погляд - шкільний вчитель фізкультури, але як багато людей пройшло через його вишкіл. Здається, без нього й не було б однієї із найбільших шкіл міста - школи №7. Одні приходять до школи і йдуть, а Дудник - залишається - завжди веселий, жартівливий із порадами мудрості життя. І як життя його не било .як пазурі недуги не прагнули ввірватися в його життя - він не зламався. Поважний вік цьому не завада. Завжди статний, енергійний. Окрім пісні і спорту, у нього є ще одна залюбленість - він любить поратися на землі, і коли мимоволі зачепиш цю тему, то він годинами переповідатиме про особливості городництва. Скільки його знаю, він відрізняється особливим тактом спілкування: з одного боку ніколи не ставить бар`єрів, з іншого - не допускає до панібратства. Тому кожен зустрічає його з усмішкою на обличчі, наче зустрів рідну людину. А роки? А віддалі? Що вартують роки і віддалі, коли пройшовши їх, випадково зустрінеш на вулиці... Станіслава Кириловича. І зав`язується розмова.